|
|
| Friday, March 14, 2008 |
 |
|
|
|
Найкраще споживачеві - березову фанеру або пластмасу 1977 року?
|
|
|
|
Згідно українських стандартів сидіння для унітазів може виготовлятися тільки з березової фанери або з пластмаси стандартів 1977-1986 рр. Конфігурацію виробу визначає ГОСТ 1985 р. Щоб споживач мав якіснішу продукцію, підприємцям доводиться розробляти та реєструвати власні технічні умови (ТУ) і при цьому платити кругленькі суми.
Експерти проекту IFC "Ділове середовище та розвиток підприємництва в Україні" підіймають проблему неефективного підходу до контролю якості продукції в Україні і пропонують конкретні кроки реформи системи сертифікації і стандартизації.
________________________________________
Численні державні органи безжалісно контролюють вітчизняні підприємства, а кількість небезпечних товарів, підробок та отруйних продуктів на базарах та в магазинах чомусь не зменшується. Відомства декларують - щоб захистити споживача від недобросовісного виробника і продавця, необхідно збільшити перевірки, а вимоги щодо якості зробити жорсткішими.
Та чи зникнуть небезпечні китайські іграшки з базарів, якщо частіше перевіряти вітчизняних виробників?
Чи стануть імпортні мобільні телефони безпечнішими, якщо їх сертифікувати за вимогами радянських НДІ 70-х років?
Чи стане смачнішою їжа в кафе, якщо державна комісія перевірятиме смакові якості блюд?
Насправді, проблема полягає в тому, що існуючі підходи до нагляду є неефективними, щоб гарантувати споживачеві безпеку, а товару - якість.
Так, за даними перевірок Держспоживстандарту в першому півріччі 2007 року, від 44% до 72 товарів були недоброякісними. «Левова» частка зафіксованих недоліків були формальними – відсутність документації (29-62%) і/або доступної інформації про товар (20-62%).
За існуючої системи сертифікації і стандартизації підприємці не можуть конкурувати на ринку, впроваджувати нові безпечні технології, щоб задовольнити споживацький попит, який швидко змінюється.
Усі знають, як складно підібрати дитині шкільну форму. Справа в тому, що швейники, як і раніше, змушені орієнтуватися на стандарти та розміри, розроблені у 80-х роках минулого сторіччя. В результаті, такий одяг не враховує збільшення росту сучасних дітей, і батьки змушені «підганяти» його чи шити самостійно.
Успадкована від СРСР система сертифікації і стандартизації не працює в умовах ринкової економіки. Станом на 01.03.2006 року в Україні діяло 16 765 міждержавних стандартів (ГОСТів), розроблених до 1992 р., майже половина з них були прийняті ще до 1980 р. Ця застаріла система висуває обов’язкові вимоги як до безпеки, так і до якості (форми, розміру, кольору, матеріалу) продукції, що значно обмежує вибір споживача, конкуренцію та інновації у виробництві.
Наприклад, стандарт саджанців троянд (прийнятий 1988 р.) регламентує їх фізичні розміри, наприклад, напівштамбові троянди 2-го сорту повинні бути завдовжки 40-80 см з корінням 30 см.
Стандартизація і сертифікація тягнуть за собою значні фінансові збитки для підприємців. Адже перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, складається з 34 товарних груп або більше 400 товарних позицій, які включають навіть послуги перукаря та манікюру.
В минулому році малі та середні підприємства витратили 650 млн. грн. на процедури стандартизації і сертифікації (не враховуючи витрати на оплату витраченого робочого часу).
У країнах ЄС ці сфери безпеки та якості відокремлені. Вимоги з безпеки є мінімальними за змістом та обов’язковими до виконання (Технічні Регламенти та Директиви), а питання стабільної якості - стандартизація та сертифікація – добровільними.
Держава висуває вимоги щодо безпеки товарів та виробництв, а контроль здійснює на основі ризик-орієнтованого підходу. Тобто у сферах, потенційно небезпечних для споживачів, вимоги є жорсткішими, а перевірки - ретельнішими.
Держава також наглядає за безпекою продукції та інформуванням споживачів (маркуванням продукції), а також гарантує оригінальне походження продукції та відсутність підробок (бренд «Х» є справжнім).
Виробник, у свою чергу, може вільно виготовляти продукцію будь-якої форми, кольору, смаку тощо за умови, що вона є безпечною для споживача. Якість продукції - це питання вибору споживача. За таких умов виникає сприятливі умови для шаленої конкуренції, а споживач лише виграє від величезного вибору безпечної продукції.
Отже, покращення існуючої системи технічного регулювання в Україні можна здійснити швидко і без додаткових витрат на основі ризик-орієнтованого підходу. Першочергові кроки реформи:
• Скорочення переліку товарів, які підлягають обов’язковій сертифікації.
• Відміни вимоги щодо обов’язковості стандартів.
• Впровадження ризик-орієнтованого підходу до контролю за відповідністю товарів вимогам безпеки.
• Активізація процесу гармонізації національних стандартів з європейськими.
|
|
| posted by vlasnasprava blog @ |
|
|
|
|
|
|
|
|
Subscribe to
Posts [Atom]
|
|
 |
