VlasnaSprava.info
Головна сторінкаВеб-ресурсиМапа сайтуЗворотній зв'язок
ПартнериПро проект
Русский
×åðâåíü 28, 2017, Ñåðåäà
ФІНАНСУВАННЯ БІЗНЕСУ БІЗНЕС від А до Я БІЗНЕС-НАВЧАННЯ ОГОЛОШЕННЯ БІЗНЕС-ПЛАНИ РЕКЛАМА КНИГИ ПЕРЕДПЛАТА ВИДАНЬ  
 
Почни свій бізнес      Як розвивати власну справу Як завершити власну справу     
Документи та шаблони     

Прес-релізи

Огляд преси

Календар підприємця

Продаж бізнесу

Моніторинг законодавства

Довідники

Бізнес-інструменти

Інтернет-конференціі

Актуальне інтерв'ю

Цікава інформація

Запитання-відповіді

Форум

Енциклопедія підприємця

VlasnaSprava Блог

Виставки

пошук по сайту  
 
Логін  
   
  Пароль  
 
  зареєструватися
забули пароль?
Бізнес від А до Я  »  Як розвивати власну справу  »  Захист бізнесу  »  Інструкція для покривдженого підприємця   Версія для друку
 
Інструкція для покривдженого підприємця
 
Авторство цього тексту вже не вдасться встановити ніколи. Його початки треба було б шукати на одній з інтернет-конференцій. З часом співавторами тексту стали десятки людей: кожен з них додавав до нього щось із власного досвіду боротьби за свої права й людську гідність. Врешті-решт, виникла така собі “інструкція” для тих, хто готовий боротися з несправедливими рішеннями влади.
 

Авторство цього тексту вже не вдасться встановити ніколи. Його початки треба було б шукати на одній з інтернет-конференцій. З часом співавторами тексту стали десятки людей: кожен з них додавав до нього щось із власного досвіду боротьби за свої права й людську гідність. Врешті-решт, виникла така собі “інструкція” для тих, хто готовий боротися з несправедливими рішеннями влади.

ВСТУП

Перед тим як починати оскарження рішення, зазирніть якнайглибше до своєї покривдженої душі й запитайте себе: чи справді ви готові захищати власні моральні та матеріальні інтереси аж до переможного кінця? Скільки часу ви можете присвятити на складання заяв, висиджування в чергах, ходіння по чиновницьких кабінетах, на нескінченне повторювання розповідей про свої кривди та домагання справедливості? І чи вірите ви, що пересічний громадянин-підприємець здатний перемогти Бюрократію?

Можливо, там, у душі, озветься тоненький голосок: “Вони - влада, а ти - хто? Сиди й не вистромляй носа, бо затопчуть! Все одно нічого в тебе не вийде, бо країна в нас така...” Вислухайте цей голосок і дайте йому відповідь. Якщо ви відповісте: “Я - ЛЮДИНА, і маю ЛЮДСЬКЕ ПРАВО!”, то цю інструкцію написано саме для вас.

У такому разі налаштуйтеся на довгу пригоду, захопливу, як шаховий турнір, і небезпечну, як бій у незнайомій місцевості. У цьому бою вам допоможуть правила й поради, що їх передавали один одному сотні тих, хто вже пройшов цей стражденний шлях.

Правило 1: “Нікого не бійся, ніколи нічого ні в кого не проси”. Випрошують і бояться тільки ті, хто не має жодних прав - люди-раби. А вільна людина МАЄ ПРАВА й ГІДНІСТЬ. У тому разі, якщо її кривдять, вона вимагає дотримання Закону.

Закликаємо вас усвідомити таку важливу річ: не варто розпочинати “війну з чиновниками”. Потрібно “воювати” проти порушення ЗАКОНУ. Намагайтеся завжди пам’ятати про цю різницю. А що ж посадовці, державний люд? Це ті, кого держава утримує за наші з вами кошти (податки, які ми сплачуємо), щоб вони пильнували ДОТРИМАННЯ ЗАКОНУ.

Правило 2: “Не дайте посадовцеві знудитися!”. Звичайно, ви можете купити юридичний довідник і переписати з нього класичний зразок скарги - сухий та далекий від вашої особистої проблеми. Вам буде нудно його писати, а чиновникові - читати. Проявіть більше творчості, енергії, волі до перемоги! Ваша зброя - не тільки закони, постанови та інструкції, а й особиста винахідливість, полум’яний порив ображеної гідності й холодний математичний розрахунок.

Напишіть краще, яскравіше, сильніше! Пересипайте статті законів перлами сарказму та художніми образами. Складіть оскаржувальний документ так, щоб посадовця пройняла сльоза від усвідомлення трагізму події, що сталася! А висновок має бути таким, щоб посадовець зрозумів: ви не відступитеся, ви будете йти до кінця, як камікадзе на Пирл-Гарбор. Тож він просто буде змушений згадати свій посадовий обов’язок дотримуватися Літери Закону й відновити ваші зневажені права.

І ще одне: нехай вас підтримує думка про те, що ви починаєте свій подвиг не тільки для себе, а й для тих, кого надихне ваш переможний приклад.

(Повторіть правило 1)

Правило 3: “Не підпадайте під вплив емоцій!” Вас незаконно оштрафували? У вас відібрали патент? Вас принизили в державній установі?

Зрозуміло, що все ваше єство обурене, душа клекоче, мозок гарячково вимальовує картину жорстокої помсти... Ви хапаєтеся за папір і протягом цілої ночі пишете все, що ви думаєте про своїх кривдників, аж на всіх десяти аркушах. А в кінці вимагаєте звільнити дрібного інспектора. Ну, і чого ви таким способом доб’єтеся?

Після безсонної ночі ви всього-на-всього дасте посадовцеві привід розсердитися: аякже, він працює, державні справи вирішує, а ви забираєте в нього дорогоцінний час, бо вимагаєте прочитати 10 сторінок емоцій. Отак ви самі, власними руками, відкрили йому шлях до того, щоб проігнорувати ваші вимоги. Бо ваше письмове звернення - скандальне. А “кручений” посадовець назавжди “відріже” вам дорогу до вищих інстанцій, бо вашими 10 аркушами легко доведе своїм зверхникам, що ви - “скандаліст”. Якщо піти далі, то вас ще й до якої-небудь відповідальності притягнуть - “за образу посадової особи”. Навіщо це вам?

Отож негайно порвіть свого “листа запорожців до турецького султана”, дістаньте чистий папір і з ручкою в руках подумайте, що для вас важливіше: покарання того “вредного” інспектора чи повернення суми штрафу (чи того ж таки патенту)? Заспокоївшись, ви неодмінно зрозумієте, що гроші - важливіші. Бо за ними стоїть відновлення справедливості, визнання вашого права мати право.

Ось тепер починайте оскаржувати несправедливе рішення грамотно, методично і... гречно. Бо ви - взагалі добре вихований, інтелігентний, сповнений гідності законослухняний громадянин, який вірить, що всі державні посадові особи - так само добре виховані та законослухняні, інтелігентні люди. І як би не поставилися до вашої справи “люди в кабінетах”, не дозволяйте емоціям опанувати вашу душу. (Загалом кажучи, емоції теж є вашою зброєю, але треба добре усвідомлювати - де і як її застосовувати; це - окрема тактика).

Тож на першому етапі оскаржувальної епопеї ви вірите, що посадовець, до якого ви звертаєтеся з оскарженням, - це відданий слуга Закону. А що в його відомстві щось “не так” спрацювало, то що ж - “життя є життя, недоліки є скрізь, і їх треба виправляти”. Тому ви й прийшли, щоб звернути увагу посадовця на помилку, якої припустилися його підлеглі, і при цьому ви твердо наполягаєте на дотриманні законності в розв’язанні вашої проблеми.

(Повторіть правило 1)

Правило 4: “Діє тільки письмова скарга”. Про усні скарги забудьте так, наче вони не існують взагалі. Для посадовця вагу має тільки те, що зафіксовано на папері, підписано власноруч, датовано, зареєстровано й позначено штампиком “Входящій” чи “Ісходящій”. Власне такий спосіб сприймання “усної” та “письмової” заяв є об’єктивною зобов’язувальною вимогою державної служби.

Отож не лінуйтеся, заощаджуйте власний і чужий час - одразу викладайте свою справу на папері. Звикайте до того, що спілкування з державними структурами насправді відбувається тільки в письмовому вигляді. А ваша особиста роль - носити папери й слідкувати за їх правильним “проходженням”. Про це - в наступному правилі.

(Повторіть правило 1)

Правило 5: “Шануйте процедуру”. Розгляньмо дуже важливе питання: кому і як скаржитися.

Оскаржуючи несправедливе рішення, треба починати з найнижчої інстанції. Першу скаргу можна адресувати... тому, хто порушив ваші права. Мета такої нелогічної, на перший погляд, дії - отримати від “кривдника”:

а) вибачення та запевнення у відновленні ваших прав (хоча це малоймовірно);
б) примітивну “відписку” (вона також вам дуже знадобиться!);
в) відповідь, яка насправді письмово підтвердить неправомірне рішення та позицію “кривдника”.

Вас має влаштовувати будь-який з цих варіантів. Звичайно, у випадку “а” на цьому вся справа закінчиться. Натомість у випадках “б” і “в” належить негайно подати скаргу до наступної інстанції, що стоїть одразу “над” порушником ваших законних прав. Не допомогло? Домагайтеся письмової відповіді з відмовою і подавайте оскарження ще на один рівень “вище”. Зверніть увагу: на шляху “знизу догори” не можна пропускати жодної інстанції!

Кожного разу ви оскаржуєте неправомірність дій “попередніх” інстанцій, вказуєте, які саме закони та вимоги нормативних актів вони порушили. Дуже ефективним є нагадування в кінці кожного оскарження про закони, що зобов’язують кожного посадовця розглянути ваше питання протягом місяця (у деяких випадках - протягом 45 днів) і повідомити вам про ухвалене рішення:

  • Стаття 40 Конституції України;
  • Закон України “Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996 року;
  • Указ Президента України “Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення” від 19 березня 1997 року.

Стаття 40 Конституції України визначає: “Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк”.

Зверніть увагу: не варто наводити цю цитату в першій скарзі, бо кожний чиновник знає її напам’ять. Але якщо хтось із них забуде її і порушить термін відповіді - ось тоді в заяві-скарзі до вищої інстанції сміливо цитуйте статтю 40: швидше отримаєте відповідь!

Вимагайте тільки письмової відповіді. Пам’ятайте: на відміну від вас, посадовець не може, не має права відмовитися дати відповідь. Відповісти вам письмово - його обов’язок. Звичайно, якщо ви самі не порушуєте законів...

Наголосимо: оскаржуючи рішення попередньої інстанції, додавайте його ксерокопію, у жодному разі - оригінал! У кабінетах влади саме оригінали документів губляться чомусь частіше, ніж у вас вдома чи, скажімо, в трамваї...

В усіх скаргах потрібно торкатися тільки одного й того самого питання. А якщо у вас два питання? Тоді пишіть дві окремі скарги. Якщо п’ять питань - то й п’ять скарг. Так ви будете мати більше шансів на успішне розв’язання ваших проблем.

Неодмінно вказуйте, яку норму закону порушено щодо вас особисто. Ніколи не пишіть, наприклад, що “з мене, як і з інших власників яток, незаконно стягують завищені ставки ринкового збору”. Пишіть тільки про себе! Й обов’язково перерахуйте всі статті та пункти нормативних актів, що їх порушили ваші “кривдники”.

Оскарження має бути коротким і коректним! Напишіть для початку чернетку. Потім спробуйте викреслювати по одному зайві слова так, щоб суть справи не змінилася. Спробуйте викласти свої думки якомога стисліше. “Вищий пілотаж” - змістити весь текст на одній сторінці.

І все - гречно, без особистих образ. Ось тоді, якщо документ потрапить до рук нормального, порядного посадовця, той швиденько відреагує на вашу справедливу та коректну вимогу - вирішить вашу справу на вашу користь і без зайвого галасу.

А ось якщо це посадовець - “кривдник”, який своїми протиправними діями створив неприйнятну для вас ситуацію, то нехай викручується, виплутується, відписується. Для вас найголовніше - те, щоб він залишив письмові “сліди”, які дадуть вам підстави скаржитися “вище”.

(Повторіть правило 1)

Правило 6: “Збирайте адреси владної вертикалі”, на яку вам доведеться дертися з вашими скаргами. Питайте в родичів і друзів: принаймні один з них надасть вам потрібну інформацію. А ще краще - зверніться до правозахисних громадських організацій. Там не тільки допоможуть довідатися потрібні адреси, а й напишуть чиновникові лист-запит у вашій справі - від імені організації, на солідному бланку. Це у вашій “битві” можна прирівняти до важкої артилерії.

І ще: якщо в кабінеті посадовця вам стане духу чемно запитати: “А хто ваш безпосередній начальник?”, то можете себе поздоровити - ви дозріли до повноцінного кваліфікованого скаржника, гідного поваги й перемог.

(Повторіть правило 1)

Правило 7: “Використовуйте суперництво посадовців”. Цей засіб знадобиться тоді, коли вашу проблему потрібно розв’язувати зусиллями кількох посадових осіб одного рівня. У такому разі почніть з оскарження під час “особистого прийому”. Перед тим розвідайте все докладно в приймальнях: громадяни в чергах можуть розповісти багато цікавого про характери чиновників і стосунки між ними. Якщо ви делікатно натякнете “доброму” посадовцеві, що його колега “не такий справедливий та об’єктивний, як ви”, то це може надихнути “доброго” на негайне розв’язання вашої проблеми. Нехай навiть не задля торжества закону й справедливостi, а “на злість” колезi.

(Повторіть правило 1)

Правило 8: “У мистецтві скаржитися дрібниць немає”. Скарга починається з “шапки”, де, крiм точної адреси установи, варто написати слово “Копiї: (...)” й залишити 5–6 чи навіть 10 порожнiх рядкiв. Потiм ви зможете послідовно вписувати туди адресатiв, яким пізніше надсилатимете скаргу в копiях. Але у зверненні до першого адресата залиште цi рядки порожнiми. Нехай він собі подумає, кому ще ви надіслали такий текст...

Починайте скаргу з посилання на указ Президента, постанову глави адмiнiстрацiї тощо. “Указ”, “постанова” і т. ін. - це магiчнi слова, якi нагадують посадовцям про службовий обов’язок. А документ, який “пасує” до теми вашого оскарження, завжди знайдеться, просто не лiнуйтеся його пошукати.

Наприкiнцi заяви не забудьте написати “З повагою до Вас - ...” Навiть якщо це не зовсім правда... Така маленька дописка покаже посадовцеві, що вам властива залiзна витримка й непохитна впевненiсть у швидкому розв’язаннi проблеми.

(Повторіть правило 1)

Правило 9. “Публічність - наша важка артилерія”. Боротися треба тільки відкрито. Що більше союзників, то краще. Згадайте, для чого ви обирали депутатів рад усіх рівнів. Дайте їм тепер можливість виправдати вашу довіру, довести, що вони гідні бути обраними ще раз! Зберіть координати всіх ваших депутатів - районного, міського, обласного рівня, депутата парламенту - і наполегливо пишіть їм! Вони мають помічників - спілкуйтеся також з ними. Адреси й телефони вам охоче сповістять у районній, міській або обласній радах (які між іншим, теж існують завдяки вашим податкам).

Пресу недаремно називають “четвертою владою”. Тож використовуйте й цю зброю. Журналісти завжди шукають конфліктні теми - допоможіть їм, напишіть про свою битву з “кривдниками”. Зробіть для журналіста копії з усіх чиновницьких відписок. Що більше бездушними виявляться ці папери, що більше міститимуть граматичних і стилістичних помилок, - то більше завзяття буде в журналіста. Бо те, що на вас подіяло, як отрута, для нього є знахідкою, коштовною перлиною, за яку він отримає славу та гонорар. А якщо ви зумієте заохотити журналіста настільки, що він надішле офіційний запит від редакції у вашій справі з приміткою “для підготовки публікації”, то можете не сумніватися: “вредний чиновник” стане праведним прихильником законності та справжнім державним мужем, слугою народу (і вашим також).

Не забувайте розіслати публікації до всіх інстанцій по вертикалі!

(Повторіть правило 1)

Правило 10: “Шануйте індивідуальність посадовця”. Не вказуйте в “шапці” заяви відразу десяток адрес. Не ставте в один ряд великих і малих посадовців, не зазіхайте на ієрархію.

Скарга мусить бути індивідуальна, як освідчення в коханні. Ви звертаєтеся по допомогу до конкретного Івана Івановича, тому що ви впевнені в його порядності, впливовості та авторитетності. Ви не сумніваєтеся, що він своєю владою врятує вас від беззаконня інших. Якщо, звичайно, він захоче...

(Повторіть правило 1)

Правило 11: “Заведіть папку “Справа №...” У цій папці ви будете зберігати копії всіх документів.

Вам треба одразу привчити себе чемно, але наполегливо змушувати секретарів реєструвати ваші папери. Ви не маєте права піти з кабінету доти, доки на копії вашої скарги не буде стояти позначка “прийнято” з датою та підписом відповідальної особи.

Усі папірці належить мати мінімум у двох примірниках! Більше - можна, менше - в жодному разі (зайва копія завжди знадобиться: для журналіста чи громадського правозахисника, якого ви випадково зустріли в коридорах мерії).

Якщо ви ніяковієте перед секретарками - нічого страшного. Тоді доведеться витратити трохи грошей на конверти та марки, щоб відсилати скарги в листах з “повідомленням про вручення”. На листівці, яку приклеюють до листа й повертають вам з позначкою про отримання, обов’язково напишіть тему скарги. Якщо місця замало - пишіть так, щоб суть була зрозумілою. Тоді адресат (чи секретарка) розпишеться не просто за лист, а за лист на певну тему. Таким способом замість вас вашу конкретну скаргу зареєструє поштовий працівник. А “шлях” скарги і термін реагування на неї в апараті управління суворо регламентовано. І відповідальність чиновника - теж. Листівку “повідомлення про вручення” ви теж покладете в папку.

У папці має бути все, навіть тролейбусні квитки, навіть чеки за валідол і довідки з поліклініки про погіршення вашого здоров’я через нервовий зрив після незаконної постанови влади.

Якщо після “суворих” прийомів у посадових осіб вас мучить безсоння, розлад нервової системи чи системи травлення, не полінуйтеся піти до дільничного лікаря: нехай він випише вам ліки. Вам доведеться витратити на це трохи часу, але запис дільничного лікаря у вашій карточці саме в державній поліклініці є незаперечним доказом ваших моральних і матеріальних збитків (не тільки для вищих інстанцій, а й для суду).

Пам’ятайте: скаржитися - це серйозна, тривала робота. Ледарі не перемагають!

Правило 12: “Не дайте посадовцеві забути про вашу справу”. Не порушуйте розкладу “атак” і не розслабляйте супротивників, не залишайте їм ані хвилини для мрій про те, що ви, можливо, “вгомонилися”. Знаєте, як важко потім відмовлятися від мрій?

Правило 13: “Міцно тримайтеся за статтю закону”, яку порушили щодо вас. Посадовець звик спілкуватися натяками: “Ви ж самі розумієте, за що вас оштрафували”. Ваша відповідь має звучати так: “Ні, не розумію, поясніть, будь ласка!” Не допускайте обговорення вашого характеру, недоліків вашої тещі чи дітей. Що б вам не пояснювали, чемно й занудно перепитуйте, чи це є підставою для порушення статті такої й такої закону такого й такого. Бо такої підстави немає, і ви обидва про це добре знаєте!

Зі свого боку, не намагайтеся застосовувати до офіційної особи свої моральні принципи. Не варто обговорювати з посадовцем такі поняття, як “совість”, “співчуття до ближнього”, “патріотизм”, “порядність”. Можливо, ви й отримаєте миттєве задоволення від дискусії на ці теми, але не сподівайтеся на якийсь результат. Єдиний шанс домогтися успіху - наполягати на принципах Закону!

(Повторіть правило 1)

Правило 14: “Вивчайте звички посадовців”. Серед скаржників-початківців поширилася хибна думка: мовляв, сучасний посадовець “прикритий” з усіх боків і в усіх випадках. Насправді це не так. “Нагорі” чиновника будуть захищати рівно доти, доки це не загрожує тому, хто захищає. В “апараті” ніхто не буде до кінця “підставлятися” за колегу. До того ж за спиною посадовця стоїть довга черга претендентів на його місце.

Ось чого боїться посадовець:

1. “Поганої” статистики. Якщо ви зіпсуєте чиновникові його статистику своїми скаргами та ще й зверненнями ваших колег, щирих заступників, громадськості, професійних спілок, преси (кожен нехай пише окреме звернення), то матимете незаперечний доказ його поганої роботи. Цей доказ не можливо приховати (не даремно ж ви реєстрували все у двох примірниках!).

2. Розумних скарг “нагору”. Розумна скарга - це компромат у руках начальника, законна підстава для звільнення (щоб цю посаду обійняв хтось інший, надійніший). До речі, новий чиновник, який прийде на це місце, завжди пам’ятатиме, що його попередника зняли з вашої “подачі”, і, про всяк випадок, буде ставитися до ваших скарг уважніше - щоб не “влипнути”.

3. “З’ясування стосунків” між депутатським та адміністративним корпусами. Зазвичай ці гілки влади протистоять одна одній. Доволі часто можна помітити конфронтацію між представниками обласної і міської влади. Тож не забувайте надсилати копії обидвом сторонам! Вони самі належним способом використають вашу скаргу у своїх відомчих “битвах”.

Правило 15: “Не поспішайте звертатися до суду”. Нині улюбленою відмовкою апаратників стала така: “Йдіть до суду - нехай там вирішують”. Не слухайте таких “порад”, доки не будете готові. Методично “діставайте” за порядком усі інстанції. Скромно пояснюйте, що не хочете перевантажувати вашою не такою вже й глобальною проблемою “найсправедливіший і найгуманніший суд у світі”. Натомість нехай посадовець письмово порадить вам звернутися до суду! Тоді ви будете мати повне право в судових паперах й у скаргах “нагору” писати, що ви звернулися до суду за рекомендацією такого й такого посадовця. Можете не сумніватися: йому перепаде “на горіхи” за повною програмою! А ваше питання вирішать миттєво - і на вашу користь!

Суди завалено малими й великими позовними заявами. До суду належить ретельно готуватися й збирати матеріали. Краще зробити все можливе, щоб залагодити справу ще перед судом. А якщо не вдасться - всі ваші копії та довідки, квитанції та чеки допоможуть судді швидко з’ясувати суть проблеми й стати на ваш бік. Судді цінують ретельно й грамотно виконану роботу.

НАЙВАЖЛИВІШЕ ПРАВИЛО:

У кожному своєму зверненні-оскарженні ви маєте демонструвати, підкреслювати й наполягати, що закон для вас - понад усе, що він непорушний. І що ви не вірите в можливість свідомого порушення законів з боку державних службовців усіх рівнів!

Можливо, вам здається, що всі ці поради надто прості й надто оптимістичні. Насправді це тільки так здається. Спробуйте виграти якусь зовсім малесеньку справу, здобути перемогу над дрібним “чиновником-кривдником”. І тоді зрозумієте, що... ви здатні зробити набагато більше!

Джерело: інформаційно-допомоговий бюлетень “100 тисяч”
(2001, травень-червень, вип. 24-25, с. 9-12)

 
 
 

Повернутися






Технологічна підтримка - Activemedia LLC
© 2002-2010, ЦРБТ. Всi права застережено. Жодна частина матерiалiв не може бути вiдтворена чи використана iншим способом у будь-якiй формi без письмової згоди осiб, якi мають авторськi права. Погляди, викладенi у матерiалах авторiв, можуть не збiгатися з поглядами Центру розвитку бiзнес-технологiй.